Розглянуто діяльність кафедри російської словесності в Університеті Св. Володимира, зокрема її статус, гуманітарні викладацькі програми як відображення раціоналістичного та релігійного дискурсу, внесок Михайла Максимовича та його ад'юнктів у посилення ролі російської словесності, формування особливого статусу цієї дисципліни та специфічної динаміки викладання філологічних предметів.

Наведено відомості про бібліотеку обителі, книжковий фонд, шляхи поповнення книгозбірні. Зроблено спробу простежити читаність книг чернецтвом монастиря, яка базується на дослідженні маргіналій і фізичного стану книг. Встановлено, що відсоток читачів монастирської книгозбірні був відносно низьким, хоча 2/3 братії були грамотними.

Розглянуто становлення національної та політичної ідеології професора Володимира Антоновича, генезу його національно-культурних засад, участь у діяльності Старої громади.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-655 + Т3(4Укр-2к)4

Рубрики:

Українська Православна Церква

Історія

Шифр НБУВ: Ж70192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27,1

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж70192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27.1 + Т214(4Укр)-2

Рубрики:

Генеалогія

Шифр НБУВ: Ж70192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: психологічний портрет проф. Миколи Дашкевича, проблема національного самоусвідомлення
Індекс рубрикатора НБУВ: Ш4г(4Укр)5д

Шифр НБУВ: Ж70192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Критично розглянуто монографію Л. О. Чорної "Русская культура Переходного периода от Средневековья к Новому времени. Философско-антропологический анализ русской культуры XVII - первой трети XVIII века" (М., 1999). Детально проаналізовано фундаментальні концепції монографії, зокрема особистісного начала в російській культурі так званого Перехідного періоду, трансформації суспільної свідомості, релігійної ментальності тощо. Піддано критиці інтерпретації феноменів християнської свідомості російського пізнього Середньовіччя - раннього Нового часу як неадекватних духовній культурі даного часу, висвітлено недоліки роботи із джерельним матеріалом, визначено риси дискурсивної практики авторки як не релевантної автентичному християнському та культурному дискурсу російської культури XVII ст. Викладено пропозицію щодо залучення до понятійного апарату історіографії категорії християнського дискурсу, розкрито проблематику та семантичне поле її вживання в історичній науці.

Висвітлено діяльність гетьмана І. Мазепи в галузі сприяння реставрації та відновлення кафедрального собору Св. Софії в Києві, представлено свідчення щодо цього сучасників, проаналізовано фресковий живопис церкви та відображення у ньому храмотворчої діяльності І. Мазепи, здобутки культури доби українського бароко.

Представлена IV часть исследования личности Киевского Митрополита Спиридона (1475 - 1576) как ретранслятора основных тенденций и идей в церковно-политической жизни Великих княжеств Литовского, Тверского и Московского, Константинопольского Патриархата и султаната (территорий разновременного пребывания Спиридона). Предложены новые модели реконструкции через личность, деятельность и сочинения митрополита Спиридона многогранных проявлений жизни Восточной Европы последней четверти XV - начала XVI в. в сферах религиозного сознания, функционирования Церкви, борьбы ортодоксии и ересей, быта, политики, межгосударственных отношений, индивидуальных взаимоотношений в элитной среде и т.п. Пересмотрены на антропологическом микроуровне установленные в историографии взгляды на историю Восточной Европы последней четверти XV - начала XVI в. (эволюцию "православного мира" в условиях "открытого пространства" Европы).